Стрітення Господнє: що не можна робити 15 лютого
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
15 лютого відзначають Стрітення Господнє – одне з дванадцяти найважливіших християнських свят. Це одне з найдавніших свят у православ’ї.
Прийнято вважати, що саме цього дня, на 40 день після народження Ісуса, Діва Марія і Йосиф прийшли з немовлям в Єрусалимський храм, щоб принести богу подячну жертву за первістка. Для обряду посвяти їх зустрів старець Симеон. Він прожив майже 300 років, оскільки ангел пообіцяв йому, що Симеон житиме, поки не зустріне Спасителя людства. У немовляті Ісусі Симеон відразу визнав Месію. Праведний Симон вважається свідком Божественного походження Христа.
Іменини відзначають Гаврило, Агафодор.
Святкування Стрітення в Україні походить ще з дохристиянських часів. Тоді також називали Стрічення, Стріщення, Громниці або Зимобор.
У народі вірили, на Стрітення зима вирушає туди, де було літо, а літо – туди де була зима. По дорозі вони зустрічаються та сперечаються між собою. Хто виграє у суперечці, той ще залишиться на цих землях господарювати. Якщо до вечора потеплішає, то виграло літо і скоро буде потепління. Якщо ввечері стало холодніше, то зима ще зостанеться на деякий час. А назва така була у свята, тому що вважалось, що це єдиний день, коли взимку може пролунати грім.
15 лютого в церквах святять воду і свічки. Освячені на Стрітення свічки називаються “громничними”, адже їх запалюють і ставлять перед образами під час сильної грози, щоб захистити людей від грому. Якщо людина боїться блискавки грози, то свічка здатна вгамувати страх. Перед початком літургії відбувається особливий “Чин благословення свіч” – над свічками промовляють молитву, потім окроплюють їх святою водою і роздають віруючим. Стрітенські свічки забирають додому і зберігають їх, а запалюють під час молитви. Часто стрітенським свічкам приписують магічні властивості – ніби вони здатні відганяти злих духів і оберігати будинок від блискавки. Церква вважає, що у цього повір’я язичницьке коріння, а силу має тільки молитва, для якої і запалюється свічка – з особливим проханням до Бога, відігнати нечисту силу і захистити від пристріту. Освячені на Стрітення свічки зазвичай зберігають біля ікон протягом усього року. А ось недогарки від цих свічок ні в якому разі не можна викидати – їх потрібно відносити до церкви для переплавки. Також недогарки заборонено передавати “цілителям” і “знахарям”, це розцінюється як святотатство.
Якщо на Стрітення з дахів звисали бурульки, їх збирали і розтоплювали, додаючи у воду. Таку воду вважали цілющою, здатною вилікувати як рани чи внутрішні захворювання, так і вберегти від злого ока і відьмацьких чар. Нею освячували воїнів перед битвою, господарі кропили худобу на першому вигоні, а пасічники окроплювали вулики в початку сезону. Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: «Боже тебе збережи!». Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.
Ворожіння на Стрітення було таке: виставляли тарілку з зерном на ніч на вулицю. Як зранку на ньому з’явилась роса, то буде врожай, як нема роси – справи будуть кепські.
Також на Стрітення Господнє зазвичай вдома проводили спеціальний обряд. Вважалося, що після зими в оселі накопичується негативна енергія – вона може привести в будинок порчу та інші біди. Обряд проводив найстарший чоловік в домі: брав в руки ікону Ісуса Христа або Стрітення Господнє, виходив з дому, закривав за собою двері, через 5-10 секунд стукав і заходив назад. Потім обходив місце, в якому сім’я проводить найбільше часу. Три рази зупинявся і говорив: “Господи, Боже наш, увійди до нас і благослови!”. Після завершення проходився по всіх кімнатах.
На Стрітення Господнє багато чого не можна. Лаятися, сваритися, робити прибирання, вишивати, прати, працювати на городі. Заборона на роботу має виняток, вона дозволяється, якщо це робота на благо іншим людям, яким необхідна допомога. Також не радили на Стрітення вирушати у далеку мандрівку. Через мінливу погоду у цей період мандрівника могли спіткати різні неприємності, тож люди раніше остерігались далекої дороги. Існувало навіть прислів’я: «На Стрітення вирушиш в дорогу – скоро додому не повернешся». Ще одна цікава заборона – класти у цей день гроші на кухонний стіл. Вірили, що тоді удача від вас відцурається, а гроші буквально будуть витікати крізь пальці. Під забороною вживання алкоголю. Також існує заборона на домашні справи – прання, прибирання тощо. Не можна лаятися і вживати лайливі слова.
Сьогодні потрібно пробачити всі образи, повернути борги. Після свята займаються весняними справами – переганяють худобу, білять дерева, готуються до посіву.
У народі вважають, що 15 лютого зима зустрічається з весною, тому особливу увагу звертали на погоду. Вода капає з дахів – буде затяжна весна, якщо тепло, а з дахів не капає – весна буде рання і суха. Якщо цього дня немає сонця – чекай суворих морозів. На Стрітення холодно – скоро почнеться тепла весна. Якщо на Стрітення під дахами видніються бурульки, то буде хороший урожай кукурудзи. Вітер на Стрітення – до врожаю плодових дерев. Якщо вранці випав сніг – на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень – зернові будуть середні, а увечері – недорід. Якщо на деревах іній – вродять добре гречка і бульба. Якщо у цей день хуртовина дорогу перемете – весна буде пізня й холодна. Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна не забариться, а якщо цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози. Відлига в цей день – до ранньої та теплої весни. Сніжок на Стрітення – весна буде затяжна і дощова. Холоди прийшли 15 лютого – весна буде холодна. Якщо мете сніг, то хліб вродить. Тиха і сонячна погода – до хорошого урожаю льону. Капель в Стрітення – до врожаю пшениці, вітряно – до врожаю фруктів. Якщо напередодні свята Стрітення небо зірками всіяне, то весна зацвіте пізніше звичайного.
Цей день в історії
1574 – у Львові Іван Федоров видав першу друковану книжку на сучасних українських землях – “Апостол”;
1919 – Українська Національна Рада ухвалила закон про вживання української мови у державних установах;
1939 – в обласному ефірі новоствореної Запорізької області вперше прозвучали позивні “Радіо Запоріжжя”;
1952 – народився Олександр Муратов, український кінорежисер;
1953 – народився Анатолій Хостікоєв, народний артист України, актор Національного академічного драмтеатру ім. І.Франка;
1954 – народився Бабак Віталій Павлович, ректор Національного авіаційного університету;
1989 – у Києві утворили “Ініціативний комітет відновлення Української Автокефальної Православної Церкви в Україні”.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
